Перші писемні згадки про передмістя належать до 15 ст.. Місто заснували шляхтичі Зборовські з Великопольщі, назвавши його на зразок свого родового поселення «Зборова». За однією з версій, місто постало на «ґрунті» села Куклинці. За іншими — місто заснували власники однойменного містечка у Львівській землі. Від XVI ст. у 3борові був невеликий замок. В історичних документах 1601 згадано про уряд бургомістра в місті, отже воно мало магдебурзьке право.
15 вересня 1604 року в селі зупинялося українсько-польське військо яке 20 червня 1605 року захопило Москву.
Після Зборовських власниками міста були Собеські; зокрема, від початку 17 століття (зі іншими даними 1642 року) 3боровом володів батько короля Польщі Яна ІІІ Якуб Собеський, який 1627 року заснував тут парафію РКЦ. За час володіння міста Собеськими воно у першій половині 17 ст. часто потерпало від татарських нападів. останнім власником міста з цього роду був королевич Якуб Людвік Собєський.[5] Від 1740 року власниками стали Радзивіли, від 1760 — Бєльські, зокрема, Антонін Бельський.
В серпні 1649 біля Зборова відбулася битва українського козацького війська на чолі з Богданом Хмельницьким та його союзників під проводом хана Іслам-Гірея ІІІ з польською армією, на чолі з королем Яном II Казимиром (див. Зборівська битва).
1667 року відбувся напад на місто турків, татар, козаків Петра Дорошенка, Зборів був дощенту знищений.
Від 1772 місто належало Австрії (від 1869 — Австро-Угорщині), 1904 стало повітовим центром. У 1913 році у Зборові жило близько 6000 людей — з них 2400 українців, 2300 євреїв і 1300 поляків.
Перед Першою світовою війною дідичем міста був граф Кароль Борковський. Під час І світової війни за місто тривали значні бої 1915, 1916 і 1917, тому воно було повністю знищене (вціліло 4 будинки).
